Ірпінь до війни

Ірпінь – одне з найбільш мальовничих і легендарних міст Київщини. За багату мистецьку спадщину його називають Українським Парнасом, а за потужний і стрімкий розвиток протягом останніх років – Українським дивом.

640

Історичних
місця

630
+

тисячі
жителів

70

архітектурних та
археологічних пам'яток

1899999

рік
заснування

«Відверто, я не очікував, що буде таке велике враження. Був на центральній площі, мене вразила скульптура Тараса Шевченка і загалом оздоблення площі. По-європейськи. Все дуже з серйозним смаком зроблене. Мені сподобалось місто, площі, вулиці. Одна думка – що я хотів би тут жити», – сказав перший Президент України Леонід Кравчук, вперше відвідавши Ірпінь.

До війни Ірпінь був одним із найуспішніших населених пунктів України. Місто очолювало рейтинг міграційної привабливості та входило у трійку найбезпечніших міст країни. Це було місто здоров’я і спорту, місто затишних парків і красивих площ, місто дитячих усмішок і закоханих пар, місто щасливих людей.

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОБЛИЧЧЯ

Протягом останніх шести років Ірпінь змінювався на очах, його часто порівнювали із ошатними містечками Європи. Архітектурний ансамбль у центрі – пішохідна вулиця Тараса Шевченка та центральна площа з одним із найоригінальніших у світі пам’ятників Кобзарю, з колонами, статуями, ліхтарями й фонтанами, декоративною зеленню й клумбами, а також площа Творчого духу з величною скульптурою Музи – все це, на думку знавців, нагадувало затишні куточки Відня.

«Ірпінь виглядає, як картинка, як європейське місто… Я можу так казати, бо дуже багато подорожую. Нещодавно повернувся з Сицилії – деякі міста там виглядають набагато гірше, хоча це Європа», – таку оцінку місту дав популярний український рок-музикант Валерій Харчишин.

У захваті від Ірпеня була й відома письменниця і журналістка Ірен Роздобудько: «Я така щаслива, що все це бачу! Ми ходили з чоловіком і розуміли, що це європейське місто, раділи страшено цьому фонтану, цим скульптурам, з такою фантазією зробленим. Просто молодці! Хочу й про дороги сказати: ми їхали такими суперськими американізованими дорогами. Я думаю, що все рухається в добрий бік. Від Ірпеня в захваті!»

Кардинального оновлення зазнали ірпінські вулиці. Дороги отримали якісне покриття, обабіч них з’явилися нові тротуари й паркувальні зони, встановлене модерне LED-освітлення. Усього за шестирічний період розвитку Ірпеня було капітально відремонтовано понад 60 вулиць, збудовано близько 35 кілометрів тротуарів, установлено 45 зупинок громадського транспорту, замінено більше тисячі вуличних ліхтарів. Перед реконструкцією вулиць проводилася заміна чи прокладання нових підземних комунікацій – труб водопостачання й водовідведення, теплотрас, облаштовувалася зливова каналізація.

МІСТО ПАРКІВ

Візитівкою Ірпеня стали мальовничі тематичні парки. За останні роки їх з’явилося (було створено чи докорінно реконструйовано) аж шість, плюс іще декілька більших і менших скверів. У кожному – акуратні газони, декоративні дерева, багато квітів, пішохідні й велосипедні доріжки та лавочки, дитячі й спортивні майданчики. У парках працювали пункти прокату велосипедів, веломобілів, електромобілів, самокатів, роликів, гіроскутерів, скейтів тощо. У 30-у річницю незалежності України в місті відкрили ще одну зелену зону – сквер Матері.

Ірпінські парки були не лише улюбленими місцями відпочинку містян, але майданчиками для численних фестивалів, кінозйомок, концертів і загальноміських свят. Наприклад, протягом літа і першої частини осені в парку Незнайка (а минулого року – і в парку «Покровському») щотижня проводилися музичні вечори, в яких брали участь професійні артисти, зокрема солісти й ансамблі Національної філармонії України.

Перлиною Ірпеня була набережна однойменної ріки. Це – масштабна відпочинково-спортивна зона, яка простягнулася на три кілометри – від парку Письменників до мікрорайону Романівка. Вздовж усієї набережної прокладені доріжки для пішоходів і велосипедів, установлено понад 200 лавочок та оригінальні арт-об’єкти. На набережній були обладнані місця для риболовлі, комплекси для пікніків (зони барбекю, столи й лавки), гамаки, лежаки, дитячі майданчики, працювали прокати велосипедно-ролерної техніки й човнів.

МІСТО СПОРТУ

«Чим більше бачу нових міст та країн, тим з більшим задоволенням повертаюсь додому. Чому? В Ірпені гарно, чисто, затишно, безпечно. Навіть кожного дня після навчання у Києві бачиш цю різницю неозброєним оком. За останні 10 років змінився не лише я, а й моє місто. Я став членом збірної команди України. Ірпінь став одним із найпривабливіших місць для життя». Такі рядки написав у своєму фейсбуці корінний ірпінець Тимофій Теремецький – майстер спорту України зі спортивного орієнтування, багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів України.

Немає жодного сумніву, що під його словами про підтримку спортсменів в Ірпені підписалась би й видатна борчиня Ірина Коляденко, якій міська влада незмінно допомагала в підготовці до змагань, і яка після здобуття бронзової медалі на Олімпіаді в Токіо отримала від Товариства «Відважних» та Інвестиційної групи «Molodist» квартиру в ірпінській новобудові.

Обома руками проголосували б за пост Тимофія Теремецького і борець Валерій Андрійцев – срібний призер Олімпійських ігор, і Ольга Лящук, яка має титул найсильнішої жінки планети, і чимало інших ірпінських спортсменів. Бо в жодному місті України не приділяли стільки уваги спорту, як в Ірпені.

У 2020 році на ірпінській набережній відкрилося ціле спортивне містечко: майданчики для футболу, баскетболу, волейболу, боксерський ринг, найрізноманітніші спортивні снаряди й тренажери та єдина в Україні футбокс-арена. У 2021 році спорткомплекс розширився завдяки появі великого, збудованого за європейськими параметрами скейт-парку.

Значний акцент в Ірпені робився на розвитку масового велоспорту, чому сприяла розгалужена велосипедна інфраструктура. Ірпінь був епіцентром масштабних велоподій: у місті стартували і фінішували всеукраїнські та міжнародні велосипедні пробіги й марафони. Три роки поспіль Ірпінь приймав велогонку «Київська сотка»; учасники змагань на 50-кілометровій дистанції фінішували в ірпінському парку «Центральний». А на набережній регулярно відбувалися дитячі велоперегони.

Важливим елементом міської спортивної інфраструктури був стадіон «Чемпіон». Футбольне поле зі штучним покриттям, яке відповідало стандартам УЄФА, дозволяло проводити змагання високого рівня. Зокрема, він тричі ставав головною локацією чемпіонатів світу з футболу серед команд української діаспори. Також на цій спортивній арені регулярно відбувалися чемпіонати України з регбі.

У 2019 році в Ірпені відкрилася перша на Київщині та одна з перших в Україні соціально-спортивна школа Фонду «Реал Мадрид», де діти займалися футболом, баскетболом, а також поглиблювали знання із загальноосвітніх дисциплін і опановували іноземні мови.

Умови для занять фізкультурою і спортом було створені в багатьох куточках Ірпеня: це й стадіон Університету державної фіскальної служби України, і футбольний міністадіон на вулиці Ветеранів Афганістану, і багатофункціональні спортмайданчики біля всіх шкіл міста, і сучасні спортзали в школах 1, 3, 12 і 17, придатні для проведення великих змагань, і дитячо-юнацька спортивна школа, і майданчики для воркауту в рекреаційних зонах, і шахово-шашковий клуб. У 2022 році мало розпочатися будівництво льодової арени для зимових видів спорту.

МІСТО ЗДОРОВ'Я

Окрім фізкультури й спорту, на яких базується здоровий спосіб життя, варто згадати безпосередньо про медичну сферу. Місцева влада вкладала в її розвиток значні кошти. В Ірпені активно реалізовувалася концепція наближеної до кожного жителя первинної медицини. У 2021 році в місті відкрили вже сьому (найбільшу) амбулаторію загальної практики – сімейної медицини, яка обслуговувала близько 18 тисяч мешканців. Ірпінський центр первинної медико-санітарної допомоги ввійшов у трійку лідерів в Україні.

У рекордні строки було реконструюване надсучасне інфекційне відділення Ірпінської центральної міської лікарні. Крім того, в медзакладі з’явилася власна система забезпечення киснем. Ознайомитися з технічною новинкою спеціально приїздив Міністр охорони здоров’я.

А Президент Національної академії медичних наук України Віталій Цимбалюк після візиту в Ірпінь зазначив: «Я дуже приємно здивований тим, як змінилося місто за останній період — наскільки воно виросло, стало сучасним, і як виросла ірпінська медицина. І мені дуже приємно, що з’явилася молода команда, яка керує і містом, і вашою медициною, яка дійсно опікується розвитком майбутнього в цьому місті».

Головною подією 2022 року в медичній сфері Ірпеня і всього Приірпіння мало стати відкриття нового надсучасного медичного центру, збудованого в центрі міста. На його поверхах облаштовувалися відділення невідкладних станів, гінекологія та пологове відділення, дитячий стаціонар із реанімацією, операційний блок тощо.

Щоби бути здоровим, потрібно пити чисту воду. В Ірпені збудували дві станції очищення і знезалізнення води. Це дає можливість забезпечити якісною питною водою все місто. У роботі станцій застосовуються фільтраційні системи, які не передбачають використання хімічних реагентів. Водночас у місті тривала заміна старих водопровідних труб на нові, сучасні. З 2015 року в Ірпені ввели в експлуатацію 15 нових і реконструйованих свердловин для видобутку питної води. А за станом води в мережах постійно стежив лабораторний центр «Ірпіньводоканалу» – сучасного комунального підприємства, одного з кращих в Україні.

КУЛЬТУРНА СТОЛИЦЯ

Ірпінь давно ввійшов в історію України як її «літературна столиця». Саме тут жив і творив чи не весь цвіт українського письменства ХХ століття. Хтось із літераторів – як от Микола Носов, Максим Рильський, Григорій Кочур – мешкав тут постійно, інші подовгу перебували в Будинку творчості Спілки письменників України.

В Ірпені робилося все для того, аби зберегти цей спадок і зробити місто культурно-мистецьким центром національного масштабу. У 2017 році біля Будинку творчості був створений чудовий парк Письменників із тематичним комплексом дерев’яних скульптур та зі сценою для літературних читань і творчих вечорів. Тут уже проводилися яскраві акції майстрів слова з усієї країни та з-за кордону в рамках фестивалів «Irpin Book Fest» та «Ірпінський Парнас».

Двічі проводився в Ірпені міжнародний фестиваль письменників-перекладачів «Кочур Фест», названий на честь патріарха української перекладацької справи. У будинку, де він жив і працював, діяв приватний Літературний музей Григорія Кочура.

А на згадку про письменника-ірпінця Миколу Носова та його літературних героїв у центрі Ірпеня з’явився парк Незнайка, який, як згадувалося вище, став епіцентром культурного життя міста.

Чудовою традицією стали започатковані у 2017 році пленери художників під назвою «Намальований Ірпінь». У них брали участь митці з різних регіонів України та з інших країн. Твори пленеристів та взагалі всіх художників краю можна було побачити на облаштованій у центрі Ірпеня Мистецькій алеї.

МІСТО ДЛЯ ЖИТТЯ І БІЗНЕСУ

Ірпінь – це не спальний район Києва, а місто, де зручно й комфортно було вести бізнес. Принципова позиція міської влади – забезпечення «зеленої дороги» для підприємців. До війни їх було зареєстровано в Ірпені майже 14 тисяч. Стрімкий розвиток підприємництва та приплив інвестицій забезпечували постійне зростання місцевого бюджету. Всього за кілька років бюджет розвитку Ірпеня збільшився в 55 (!) разів. Ці кошти вкладалися в подальший розвиток міста, будівництво інфраструктури, благоустрій і т. ін.

Завдяки своїй популярності Ірпінь став містом молодих сімей, у яких народжуються й ростуть діти. В умовах відсутності державного фінансування для будівництва навчальних закладів міська управлінська команда знаходила можливості, аби будувати їх самостійно. За 6 років в Ірпені збудувано п’ять комунальних дитячих садків, зведено нові великі корпуси шкіл №1 і №17 та цілий поверх у школі №2, відкрито два ліцеї. Водночас завдяки сприятливому інвестиційному клімату в місті відкрилося чимало приватних шкіл і дитсадків.

Молодий, красивий і комфортний Ірпінь розвивався б і розбудовувався б далі. Але російська агресія все змінила. Сьогодні Ірпінь очолює сумний рейтинг – найбільш зруйнованих міст Київщини…